Меню
Остання редакція: 23 жовтня 2017

Апробація екскурсійного маршруту «Шевченківськими стежками»

   В рамках вивчення дисципліни «Організація екскурсійної діяльності» студентами Уманського НУС спеціальності «Туризм» було розроблено екскурсійний маршрут «Шевченківськими стежками». Мета екскурсії полягала: в ознайомленні та відвідуванні найважливіших місць, де народився, жив, які любив і змалював Тарас Шевченко; вихованні інтересу, пробудженні почуття любові та шанобливого ставлення до історичної минувшини й культурної спадщини рідного краю.

    Хто хоче зрозуміти поета, писав великий Гете, той повинен йти на його батьківщину. Стосовно до Шевченка ці крилаті слова набувають особливої значущості. Адже в світовій літературі важко знайти поета, котрий був би так кровно зв’язаний зі своїм народом, як Тарас Шевченко.

    Екскурсія розпочалася із відомого на весь світ села Моринці, де колись в родині селянина-кріпака народився великий український поет, художник, революціонер-демократ Тарас Шевченко. Тут пройшли його дитячі роки. Це надзвичайно мальовнича місцевість. Густі ліси, квітучі сади, красиві балки, велика кількість ставків та струмків.

   У відтвореній хаті діда Якима Бойка та Копія студенти відчули особливості тогочасного життя простих селян. Це низенькі напівтемні дерев’яні хати з печами, лежанками, поликами, жердками для одягу, столами, лавами, скринями. Хати на два крихітні віконця з чотирма крихітними шибками… Саме в цих стінах студенти почули розповідь про перші роки життя Тараса, особливості побуту, оглянули музей українського побуту під відкритим небом та відвідали виставку робіт від місцевих майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

    Під час екскурсії студенти також ознайомилися із народними промислами та мистецтвом краю. Особливий інтерес викликала історія та особливості процесу ковальства, найдавніше ремесло – ткацтво та можливість доторкнутися до старовинного ткацького верстату. А туристичні атракції катання на возі та вибивання власноруч монети на згадку не залишили жодного учасника екскурсії байдужим.

    Майстер-клас з гончарства, що проходив на свіжому повітрі доповнив екскурсію. Справжній майстер-чарівник на гончарному крузі перетворив грудочку м`якої глини на справжній витвір мистецтва. Кожен студент мав змогу своїми руками творити чи то глечик, чи то горнятко. Згадка про ці хвилини творчої праці залишаться з нами надовго.

   Наступним об’єктом екскурсії було село Шевченкове (Керелівка), в якому студенти відвідали Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка та занурилися в життя, звичаї, побут селян, дитинство та творчість Кобзаря. Серед одухотворених стародавніх речей, стародруків, світлин, витворів народного мистецтва, експонатів-раритетів (стіл і лава з хати батьків поета, Енгельгардтові меблі, весільний рушник сестри Катерини, подарунки родичів) прозирає Шевченкова присутність та його погляд, від якого неможливо сховатися в одній із кімнат музею.

   Тарасова хата, що знаходиться на території музею має ошатний вигляд, долівка застелена пахучим різнотрав’ям. Стіни, сволоки, покуть прикрашені вишиваними рушниками, свіжими та засушеними квітами. У такій хаті з двох до чотирнадцяти літ виростав Тарас, з неї помандрував у далекі світи, взявши із собою мамину пісню, батькову науку, дідусеві розповіді. За нею сумував, до неї прагнув приїхати. Батьківська хата нагадувала про радощі й жалі, веселі та сумні дні, проведені в ній, безтурботне дитинство і гірке сирітство.

   На цьому ж подвір’ї похована Тарасова мати – таким був її заповіт. За українським звичаєм біля могили покійної – кущ калини, як символ безмежної любові і глибокої вдячності тій, котра виносила в своєму лоні дитя, давши йому глибинне і мудре, що перегуком літ і пророчими словами грітиме, обпікатиме душу, даватиме надію і укріплятиме віру у краще майбутнє України.

   Відвідавши хату дяка з маленькими віконцями, побудовану ще у 1782 році, яка була не найгіршою в селі, можна зробити висновок, який жалюгідний вигляд мала Кирилівка за часів Шевченка. Збережена вона тому, що після смерті батьків Тарас Шевченко деякий час жив у дяка, допомагав по господарству та вчився малювати.

  Високий науковий рівень змісту розробленої екскурсії, висвітлення в ній конкретних фактів, визначили пізнавальну цінність екскурсії. Учасники екскурсії розширили кругозір, збагатили знання про свій рідний край, його історичне минуле, культурні та історичні надбання наших предків, цікаво провели дозвілля та відпочили.

   Ми чекаємо нових подорожей!