МОВА, ЩО ОБ’ЄДНУЄ СЕРЦЯ

     Цьогоріч 27 жовтня в українців був Днем національної єдності через призму думок навколо радіодиктанту, що транслювався в кожен найвіддаленіший куточок країни та за її межі. Цей день став не просто перевіркою знань з орфографії чи пунктуації - він перетворився на справжній акт духовної солідарності, де кожне слово звучало, як символ належності до великої родини, ім’я якій - Україна. Належність до цієї родини засвідчили студенти та викладачі кафедри туризму та готельно-ресторанної справи УНУ, взявши участь у великому флешмобі на підтримку української мови і єдності.

     Цього року особливо відчутно було, що диктант - не формальність, а щирий прояв любові до слова. Українці з різних континентів писали його в кав’ярнях, університетах, військових частинах, на лінії фронту й навіть у тимчасових укриттях. Кожен, хто долучився, хотів сказати: ми єдині, бо говоримо і думаємо українською.

      Щороку цей диктант стає випробуванням не для пера, а для серця. Він нагадує, що бути українцем - це не просто паспорт чи територія, це - усвідомлений вибір залишатися собою, навіть коли навколо темрява.

     І поки звучить українське слово - звучить життя. І в цьому — наша справжня єдність.