Меню
Остання редакція: 20 травня 2020

Вишиванкові традиції колективу кафедри туризму та готельно-ресторанної справи УНУС

21 травня у всьому світі відзначають День вишиванки. Історія цього свята розпочалась у 2006 році коли студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Протягом наступних років акцію підтримали десятки студентів і викладачів, а у подальшому свято вийшло на всеукраїнський рівень. Сьогодні до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.


Вишиванка – новітня назва народної руської (української та білоруської) сорочки, прикрашеної орнаментованою вишивкою. Важлива складова українського національного вбрання. Має спільне походження з вишитими сорочками слов'янських народів Східної та Центральної Європи. Від часів середньовіччя традиційно носилася як повсякденний та святковий одяг. З ХХ століття носиться окремо, разом з костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг.

Традиційна вишивка сорочок має оберегове значення й різниться залежно від регіону. Дизайн вишиванок увійшов до новітнього одягу, як то футболки, сукні, блузки, краватки тощо. Старі назви – сорочка, вишита сорочка, вишивана сорочка.


Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з часів енеоліту. Стародавні історики, в тому числі Геродот, стверджували, що у могилах перших століть нашої ери були знайдені залишки вовняного одягу, прикрашеного багатоколірними вишивками. У Мартинівському скарбі на Черкащині знайдені срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI століттям, вказують на подібність одягу і вишивки українського народного костюма середньовіччя і нового часу.

 

 Скіфи були обізнані у мистецтві вишивки. Кілька уцілілих фрагментів тканих виробів свідчать, що одяг декорували орнаментами, виконаними техникою стьобання. Найкраще збережені клаптики тканини з Рижанівського кургану мають візерунок у вигляді восьмипелюсткової розетки. Вишиті сорочки існували також і за часів Київської Русі, що підтверджено літописами, а також зображеннями на фресках Софійського собору у Києві. У XVII ст. вишивка збагатилася рослинним орнаментом. З XVII-XVIII ст. до сьогодні збереглася достатня кількість оригінальних пам’яток народної вишивки.

 Збереження та шанування наших традицій вишивки є важливим. Через вишивку люди можуть висловлювати своє ставлення до минулого і до того, що в минулому вважалось недоторканним. Традиція виготовляти і одягати вишитий одяг покликана поєднувати минуле і майбутнє. Колектив кафедри відзначає важливість збереження і поширення мистецтва української вишивки.

       Цього року пандемія nCoV-19 внесла корективи у соціальне життя України. Ми всі розділені, але все ж таки разом. Тому колектив студентів та викладачів кафедри туризму та готельно-ресторанної справи Уманського національного університету садівництва долучається до святкування дня вишиванки.

 

          Вишиванка - це мистецтво особливого бачення світу.

 

 

 

                                                                                                    к.е.н., доцент кафедри туризму та

готельно-ресторанної справи УНУС

Світлана  Тимчук